Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 910/18452/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Іванової Л.Б. - головуючого, Губенко Н.М., Козир Т.П.,

за участю представників: позивача - Скиби С.Г. дов. б/н від 15 жовтня 2013 року та відповідача - Собашенка М.В. дов. № 106/2014 від 25 квітня 2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 травня 2014 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про надання дозволу на списання концесійного державного майна,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" (далі - позивач) звернулось до Міністерства енергетики та вугільної промисловості (далі - відповідач) з позовом про зобов'язання надати дозвіл на списання концесійного державного майна, як такого, що за строком своєї експлуатації вже не відповідає критеріям активів, відповідно до переліку майна, доданого до заяви (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 1-3/1265 від 16 жовтня 2013 року).

Позовні вимоги обгрунтовані неправомірною відмовою у наданні дозволу на списання державного концесійного майна, яке не може використовуватись за призначенням, з підстав відсутності відповідного порядку списання такого майна, а сплата концесійного платежу за користування таким майном суттєво погіршує матеріальне становище позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18 листопада 2013 року у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 травня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18 листопада 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18 листопада 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 травня 2014 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Зазначає, що майно, яке передане в концесію та пропонується до списання, є державною власністю, у зв'язку з чим судами допущено порушення ст. 8 Цивільного кодексу України, що полягає у незастосуванні до врегулювання спірних правовідносин норм Порядку списання об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1314 від 8 листопада 2007 року, що регулює схожі правовідносини з порядку списання об'єктів державної власності.

Зазначає, що відповідно до приписів ст. ст. 3, 10, 12 Закону України "Про концесії" укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, передбачених ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України.

Вважає, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на наявність у відповідача обов'язку надати дозвіл на списання концесійного майна у відповідності до вимог ч. 3 ст. 202, ст. ст. 203, 204 Цивільного кодексу України.

Крім того, зазначає, що пункт 7 Порядку списання об'єктів державної власності не містить такої підстави відмови у наданні згоди на списання майна, як відсутність нормативно-правового акта, що визначатиме порядок списання, що не досліджувалось судами.

Також наголошує на порушенні судами п. 3 ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, оскільки мотивувальні частини оскаржуваних рішень не містять посилання на докази та норми права, якими керувались суди, відмовляючи у задоволенні позову, що також є порушенням права на справедливий розгляд справи, закріплений п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 1 грудня 2011 року між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (концесієдавець) та ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" (концесіонер) укладено концесійний договір, згідно предмету якого концесієдавець надає концесіонеру на платній та строковій основі згідно з умовами договору право на управління (експлуатацію) цілісним майновим комплексом Державного підприємства "Ровенькиантрацит" та на добудову об'єктів незавершеного будівництва у складі цілісного майнового комплексу підприємства, визначених у додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною, на умовах взяття концесіонером на себе зобов'язання щодо використання цілісного майнового комплексу підприємства та об'єктів незавершеного будівництва, визначених у додатку № 1 до цього договору, після їх добудови, у складі цілісного майнового комплексу підприємства, для комплексного забезпечення задоволення громадських потреб.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про концесії" договір концесії (концесійний договір) - договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до цього Закону з метою задоволення громадських потреб.

Відповідно до п. 10.10 договору передбачено, що концесіонер має право здійснити в порядку, встановленому чинним законодавством України для списання державного майна, списання з балансу основних засобів, їх ліквідацію за погодженням з концесієдавцем.

Згідно п. 11.19 договору концесіонер має право здійснювати ліквідацію, списання у порядку, визначеному чинним законодавством України, виведення з експлуатації основних засобів, отриманих концесіонером у складі об'єкта концесії. Відповідні ліквідація, списання, виведення з експлуатації основних засобів, отриманих концесіонером у складі об'єкта концесії, здійснюються концесіонером тільки за наявності попереднього письмового дозволу концесієдавця.

Листами № 6-5/1088 від 21 серпня 2013 року, № 6-5/1090 від 21 серпня 2013 року, № 6-5/1092 від 21 серпня 2013 року, № 6-5/1094 від 21 серпня 2013 року, № 6-5/1096 від 21 серпня 2013 року ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" зверталося до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з проханням надати дозвіл на списання майна, переданого в довгострокову оренду у складі цілісного майнового комплексу, яке за строком своєї експлуатації не відповідає критеріям активів.

Листами № 03/12-4963 від 12 вересня 2013 року, № 03/12-4964 від 12 вересня 2013 року, № 03/12-4965 від 12 вересня 2013 року, № 03/12-4966 від 12 вересня 2013 року, № 03/12-4963 від 12 вересня 2013 року Міністерство енергетики та вугільної промисловості України повідомило позивача про те, що оскільки на даний час Порядком списання об'єктів державної власності та Порядком відчуження об'єктів державної власності не передбачено списання та відчуження державного майна, переданого в оренду у складі цілісних майнових комплексів державних підприємств, зазначене питання Міністерство розглянути не може.

Відмова Міністерства енергетики та вугільної промисловості України у наданні дозволу на списання концесійного майна стала підставою для звернення ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" з даним позовом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" до об'єктів управління державної власності відноситься, зокрема, державне майно, передане в концесію.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" суб'єктом управління об'єктами державної власності (крім інших) є міністерства та інші органи виконавчої влади.

Таким чином, у відповідності до вимог норм наведеного закону Кабінет Міністрів України визначає порядок відчуження та списання об'єктів державної власності.

Механізм списання об'єктів державної власності, якими є об'єкти незавершеного будівництва (незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи), матеріальні активи, матеріальні активи, що відповідно до законодавства визнаються основними фондами (засобами), іншими необоротними матеріальними активами, що перебувають на балансі казенних підприємств, державних комерційних підприємств (їх об'єднань), установ та організацій, які перебувають у віданні Національної академії наук і галузевих академій наук врегульовано Порядком списання об'єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1314 від 8 листопада 2007 року.

Разом з тим, Порядок списання об'єктів державної власності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1314 від 8 листопада 2007 року не встановлює (передбачає) порядок списання об'єктів державного майна, переданого в концесію.

Таким чином, відносини щодо порядку надання дозволу на списання об'єктів державного майна, переданого в концесію, нормами чинного законодавства не врегульовано.

За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

За ч. 2 п. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Так, умовами укладеного сторонами концесійного договору передбачено право концесіонера здійснювати списання основних засобів, отриманих у складі об'єкта концесії, за наявності попереднього письмового дозволу концесієдавця.

Поряд з цим, ані умовами укладеного сторонами концесійного договору, ані положеннями чинного законодавства не встановлено обов'язок концесієдавця з надання дозволу суб'єктам господарювання на відчуження та списання основних засобів, що є державною власністю.

У касаційній скарзі ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" зазначає про порушення судами ст. 8 Цивільного кодексу України, що полягає у незастосуванні до врегулювання спірних правовідносин за аналогією Порядку списання об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1314 від 8 листопада 2007 року.

Однак, зазначені доводи не можуть бути прийняті до уваги судом касаційної інстанції з огляду на наступне.

Так, за п. 1 вказаного Порядку цей Порядок визначає механізм списання об'єктів державної власності, якими є об'єкти незавершеного будівництва (незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи), матеріальні активи, що відповідно до законодавства визнаються основними фондами (засобами), іншими необоротними матеріальними активами (далі - майно).

Списання майна здійснюється у спосіб, передбачений цим Порядком.

У вказаному Порядку суб'єктами господарювання є казенні підприємства, державні комерційні підприємства (їх об'єднання), установи та організації, а також підприємства, установи та організації, які перебувають у віданні Національної академії наук і галузевих академій наук.

У відповідності до п. 2 Порядку списання об'єктів державної власності поширюється на майно, що передане казенним підприємствам, державним комерційним підприємствам (їх об'єднанням), установам та організаціям, закріплене за підприємствами, установами та організаціями, які перебувають у віданні Національної академії наук і галузевих академій наук, майно, що не ввійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), але перебуває на їх балансі.

Поряд з цим, згідно п. 3 Порядку дія цього Порядку не поширюється на майно, порядок списання якого визначається окремими законами (об'єкти житлового фонду, військове майно, державний матеріальний резерв, об'єкти цивільної оборони, цілісні майнові комплекси підприємств тощо).

Таким чином, ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" не є суб'єктом господарювання у розумінні положень Порядку списання об'єктів державної власності, а процедура списання державного майна, переданого у концесію, даним Порядком не визначається.

Крім того, у відповідності до п. 20 концесійного договору у разі, якщо протягом строку дії договору окреме майно, надане концесіонеру у складі об'єкта концесії, вибуває з володіння концесіонера, ліквідовується, списується, виводиться з експлуатації, внаслідок чого такі об'єкти не використовуються концесіонером у його господарській діяльності, відбувається перерахунок розміру концесійних платежів шляхом зменшення бази розрахунку концесійних платежів на вартість таких активів, визначених на день надання їх у концесію.

Твердження заявника касаційної скарги про наявність у Міністерства енергетики та вугільної промисловості України договірного зобов'язання надати дозвіл на списання державного майна, переданого у концесію, у відповідності до вимог ст. ст. 3, 10, 12 Закону України "Про концесії", ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу, не відповідають обставинам справи.

Так, за умовами концесійного договору, який є підставою виникнення у його сторін цивільних прав та обов'язків, ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" має право на списання державного майна у порядку, встановленому законодавством України, однак безумовний обов'язок концесіодавця надати дозвіл на списання такого майна умовами договору не передбачений.

За таких обставин, повно встановивши усі істотні обставини справи, а саме, щодо відсутності у відповідача обов'язку з надання дозволу на списання державного майна, переданого у концесію, та відсутності нормативно визначеного порядку такого списання, вірно застосувавши норми ст. 19 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про концесії", ст. ст. 3, 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України, господарські суди попередніх інстанцій дійшли юридично обгрунтованого висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача надати дозвіл на списання спірного майна.

Враховуючи викладене, рішення та постанова місцевого та апеляційного господарських судів законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9,111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 травня 2014 року - без зміни.

Головуючий Л. Іванова

Судді Н. Губенко

Т. Козир